ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків і споруд» (витяг)

Порно ролики: порно видео смотреть онлайн бесплатно , бесплатные порно ролики на trahodom.com

1.1.1. Автоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції авто­матичної пожежної сигналізації.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автома­тичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.

1.1.2. Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.

1.1.3. Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дистанційний та місцевий пуск.

1.1.7. За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів устано­вок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.

1.4.1. Установки порошкового пожежогасіння поділяються:

а) за способом гасіння на

—         установки об’ємного пожежогасіння

—         установки локального пожежогасіння по об’єму

—         установки локального пожежогасіння по площі

б) за способом пуску на

—         автоматичні установки з дублюючим ручним пуском (місцевим та (або) дистанційним

—         ручні установки з місцевим та (або) дистанційним пуском

в) за конструктивним виконанням на

—         установки з розподільчою мережею з автономним  або централізованим джерелом робочого газу

—         установки з лафетним стволом

—         установки з ручним стволом

г) за способом побудови на

-агрегатні установки

-модульні установки

1.4.2. Пуск установок може бути електричним, пневматичним, гідравличним, механічним або комбінованим

1.4.3. Пристрої дистанційного та ручного пуску установок мають бути захищені і розміщені згідно з ГОСТ 12.4.009-83*

1.4.4. В залежності від класу можливої пожежі (за ГОСТ 27331-87) на об’єкті , що захищається , установки повинні заряджатись вогнегасним порошком (далі — ВП) відповідної марки.

1.4.5. Як робочий газ в установках порошкового пожежогасіння можуть використовуватись стиснене повітря і азот за ГОСТ 9293-74*, двоокис вуглецю за ГОСТ 8050-85

Точка роси робочого газу повинна бути не вище мінус 40С

1.4.6. Установки повинні бути забезпечені 100%, відносно розрахункового, запасом ВП та робочого газу, який зберігається на об’єкті, з метою забезпечення перезарядження установки після її спрацювання протягом 24 годин. У випадках коли можливе повторне займання горючого матеріалу, слід передбачати 100% резерв  ВП.

1.4.7. Допускається застосування установок порошкового пожежогасіння для захисту об’єктів, де використовуються установки з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна, газ)

1.4.8. Діапазон температур експлуатації установок порошкового пожежогасіння слід приймати в залежності від їхнього кліматичного виконання.

Установки об’ємного пожежогасіння

1.4.9. Установки об¢ємного пожежогасіння призначені для створення середовища, яке не підтримує горіння у всьому об¢ємі захищуваного приміщення і можуть бути застосовані тільки для захисту об¢єктів, що являють собою замкнутий простір, причому загальна площа отворів в огорожі, які не закриваються перед спрацюванням установки, не повинна перевищувати 15% від загальної площі огороджувальних будівельних конструкцій. При цьому, якщо загальна площа отворів, що не закриваються, більше ніж 1%, повинна передбачатись додаткова кількість ВП.

Двері приміщення , що підлягає протипожежному захисту, мають бути такими, що зачиняються самостійно. Вентиляція цього приміщення повинна відключатись до початку витікання ВП під час спрацювання установки.

Не рекомендується застосовувати установки об’ємного пожежогасіння для захисту приміщень заввишки більше 4,5 м і об’ємом більше 1000 м3

1.4.10. За конструктивним виконанням установки об’ємного пожежогасіння є, як правило, установками з розподільчою мережею трубопроводів, в яких встановлюються розпилювачі.

Конструкція розподільчих мереж повинна забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що подається, між розпилювачами, що в ній встановлені. Об’єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, що ним забезпечується, висота розміщення і відстань між розпилювачами має відповідати вимогам технічної документації на відповідні види установок і розпилювачів.

1.4.11. Установки об’ємного пожежогасіння повинні забезпечити подавання ВП в кількості не менше 0,6 кг на кубічний метр приміщення  за час від 20 до 30 с.

Інтенсивність подавання ВП повинна бути не менше 0,02 кг с-1м3 .

1.4.12. Склад, конструктивне виконання та розміщення автоматичних установок об’ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009-83*

Установки локального пожежогасіння

1.4.13. Установки локального пожежогасіння  застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати установки об’ємного пожежогасіння.

1.4.14. Розрахункова величина зони, що захищається установкою локального пожежогасіння по об’єму, визначається як добуток площі основи і висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту . При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються відносно фактичних на 1,5 м кожний.

В разі застосування установки локального пожежогасіння по площі, як розрахункова величина зони захисту приймається максимально можлива площа пожежі на момент спрацювання установки порошкового пожежогасіння. Можлива площа пожежі має бути заздалегідь визначена на основі прогнозованої можливої аварії на об’єкті , що підлягає захисту, з урахуванням конструктивних і технологічних заходів, що застосовуються з метою обмеження розвитку пожежі.

В разі захисту об’єкта з наявністю горючих рідин мають бути передбачені заходи з метою відвернення їхнього розливання та розбризкування за межі зони захисту (відбортовка, влаштування аварійного зливання, екрани тощо)

1.4.15. Для локального пожежогасіння по об’єму повинні застосовуватись установки з розподільчою мережею.

1.4.16. Для локального пожежогасіння по об’єму норма подавання ВП становить 1,2 кг м3

Тривалість подавання ВП під час гасіння повинна бути від 20 до 30с.

Недоцільно застосовувати установки локального порошкового пожежогасіння по об’єму, якщо розрахунковий локальний об’єм, що підлягає захисту, перевищує 200 м3 і висота технологічного устаткування , що підлягає захисту, не перевищує 3 м

Автор: admin | 11.10.2010

В рубриках: Основні вимоги до влаштування порошкових УАПГ | Комментарии к записи ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків і споруд» (витяг) отключены

Модульні автоматичні установки порошкового пожежогасіння типу ПУМА-12П

Аналіз показує, що в більшості випадків на початковій стадії пожежа має незначну площу поширення. Тобто за умови своєчасного виявлення та гасіння можна зупинити поширення пожежі та зростання її негативних наслідків.

Для більшості промислових споруд, приміщень, відкритих технологічних установок протипожежний захист досягається за допомогою автоматичних установок водяного, пінного, газового, а останнім часом і порошкового пожежогасіння агрегатного типу. Проте існує дуже багато пожежонебезпечних об’єктів, невеликих за площею та об’ємом, для яких з технічних або економічних умов застосування цих установок (вони мають у своєму складі великогабаритні контрольно-пускові вузли, насосні агрегати, трубопровідні мережі) недоцільне.

До таких об’єктів належать різноманітні комори для зберігання легкозаймистих та горючих рідин; ділянки промивання та фарбування виробів; приміщення для зберігання, технічного обслуговування, ремонту, діагностування транспортних засобів тощо.

Для протипожежного захисту подібних об’єктів у світовій практиці застосовуються малогабаритні автоматичні модульні установки пожежогасіння. Відповідно до ДСТУ-2273-93 модульна установка пожежогасіння визначається як “ нетрубопровідна автоматична установка пожежогасіння, яка передбачає розміщення ємності з вогнегасною речовиною та пусковим пристроєм безпосередньо в захищуємому приміщенні.

Установки ПУМА-12П прості за конструкцією та в експлуатації. Вони працюють за таким принципом. У разі виникнення пожежі, в наслідок підвищення температури в захищуваному приміщенні тепловий замок вузла випуску розплавляється, після чого газопорошкова суміш надходить  до осередку пожежі.

Установки типу ПУМА-12П залежно від модифікації забезпечують гасіння на площі або об’ємне пожежогасіння (локальне). Вони розташовуються на стелі захищаємого приміщення або на стіні та можуть використовуватись під час гасіння пожеж класу А (горіння твердих речовин), пожеж класу В(горіння рідин) відповідно до ГОСТ 27331-87 та електрообладнання, яке перебуває під напругою до 20 кВ.

Тактико-технічні характеристики установок типу

ПУМА-12П

Показник Од.виміру Значення
Місткість корпусу не більше

Маса вогнегасного порошку

Робочий тиск стисненого газу в корпусі установки, не більше

Захищаємий об’єм, не більше

Маса установки повна, не більше

Габаритні розміри:

—          висота

—          ширина

—          довжина

Л

Кг

Атм

М.куб.

Кг

Мм

14,5

12

12,5

50

24

450

355

420

6.2. Технічне обслуговування порошкових УАПГ :

Щоденне ТО : Зовнішній огляд, перевірка тиску пускових балонів.

Щомісячне ТО : Роботи щоденного ТО, перевірка стану кріплень.

ТО раз в півроку : Всі роботи щомісячного ТО, перевірка дати останнього освідоцтва манометрів, балонів, перевірка якості порошку.

Висновок : Порошкові УАПГ мають відмінний ефект пожежогасіння але не здатні захищати великі площі та приносять значні побічні збитки при спрацюванні.

Автор: admin | 16.09.2010

В рубриках: Газові установки автоматичного пожежогасіння | Комментарии к записи Модульні автоматичні установки порошкового пожежогасіння типу ПУМА-12П отключены