Принцип роботи

Установка працює слідуючим чином. При пожежі в захищаємому приміщенні спрацьовує сповіщувач (6), імпульс від якого поступає на приймальну станцію (11) яка фіксує сигнал про пожежу по даному променю та подає сигнал тривоги; на щит управління (10) з якого подається електричний імпульс на підрив піропатронів в розподільчому пристрої (12) даного напрямку і в одній або двох головках ГЗСМ (15, мал 2) пускових балонів (21). Пуск робочого балону при поступанні електричного сигналу про пожежу здійснюється піропатроном 1 (див мал 2 ), при підриві якого виникаючі порохові гази піднімають штовхач 2, який повертає рукоятку 3. Рукоятка при повороті звільнює пружину 6, яка притискає клапан 7, який закриває прохідний отвір штуцера 9, та який звязаний з балоном. Одночасно підривається піропатрон в розподільчому пристрої; повітря з побуджувального балону поступає в колектор (18) та викликає спрацювання секційного запобіжника (19, мал.3) та головки ГАВЗ (мал.4).
Через вскриті головки вогнегасячий склад поступає в колектор, вскриває запірний клапан та направляється до розподільчого пристрою даного напрямку і далі в розподільчу мережу. При цьому СДУ ( мал. 5) подає на щит управління сигнал про подачу вогнегасячої речовини в захищаєме приміщення.
Дистанційне включення установки здійснюється пусковими електричними кнопками встановленими біля виходу з захищаємого приміщення.

Мал. 2 Головка затвор типу ГЗСМ
А – вид збоку; Б – вид спереду; І – стиснене повітря від зарядної станції; ІІ – стиснене повітря до запірного клапану ЗК-32; ІІІ – стиснене повітря в секційний колектор до запірно-випускних головок ГАВЗ; ІV – стиснене повітря з пускового балону; 1 – піропатрон; 2 – штовхач; 3 – рукоятка; 4 – вісь защіпка; 5 – фасонний важіль; 6 – пружина; 7 – запірний клапан; 8,9 — штуцери

Мал. 3 Секційний запобіжник типу СП

1 – шток; 2 – стінка з отворами; 3 – запірний клапан; 4 — колектор

Секційний запобіжник (див. мал. 3 ) призначений для запобігання підвищення тиску в секційному колекторі (поз.18 на мал. 1) при втратах повітря з пускового балону та вогнегасячого засобу.

При вскритті пускового балону (поз. 21 на мал.1) стиснене повітря з тиском 25 Атм поступає в секційний колектор і миттєво притискає запірний клапан 3 (мал. 3) до стінки 2 з отворами, щільно перекриваючи їх. Таким чином, втрата вогнегасячого засобу через секційний запобіжник виключена. Шток 1 з пружиною служить для повернення клапана 3 в  вихідне положення після виходу вогнегасячого засобу з системи.

Мал. 4. Головка автоматична для випуску заряду типу ГАВЗ

1 – запобіжна мембрана; 2 – мембрана сигнальна; 3 – поршень з фрезою; 4 – гумове кільце; 5 – робоча мембрана; 6 – захисний ковпак; 7 – наповнювальний штуцер; 8 – корпус балону; 9 – сифонна трубка

Головка-затвор (ГАВЗ) (мал.4) призначена для запирання робочого балону 20 (див. мал. 1) за допомогою мембрани та автоматичного випуску з нього вогнегасячого засобу. Для випуску вогнегасячого засобу при випадковому підвищенні тиску в балоні служить запобіжна мембрана 2, яка спрацьовує при тиску 230-240 Атм. Стиснене повітря з тиском 25 Атм з секційного колектора поступає в головку ГАВЗ і різко пересуває поршень 3 з фрезою, яка пробиває робочу мембрану 5. Вогнегасячий засіб по сифонній трубці 9 ввернутій в нижній штуцер ГАВЗ, через полу фрезу поступає в секційний колектор. Штуцер 7 служить для наповнення балону вогнегасячим засобом (після зняття заглушки).

Газові установки автоматичного пожежогасіння

Ідея газового пожежогасіння вперше була висловлена в 1819 р. інженером Шумлянським. Але до першого практичного застосування цих засобів пожежогасіння в багатьох країнах світу приступили на початку 20-го сторіччя. В 30-х роках нашого сторіччя почалась розробка вогнегасячих засобів на основі галоїдовуглеводнів. Перша автоматична діюча стаціонарна вуглекислотна установка була впроваджена на початку 30-х років трестом “Спринклер”. Але найбільш інтенсивно газове пожежогасіння почало розвиватися в післявоєнні роки.

У зв’язку з існуванням особливоважливих та цінних  об’єктів, гасіння пожеж на яких традиційними засобами пожежогасіння (вода, піна, порошок) не допускається (музеї, архіви і тд.), для цілей  пожежогасіння використовують газ ( Азот N2 , вуглекислий газ СО2,склад 3,5, склад СЖБ, фреон (хладон) 114В2 )

Газові УАПГ – використовують в тих  випадках,  коли  гасіння пожеж іншими засобами неефективно, не економічно або не допустимо.

По методу гасіння газові УАПГ бувають :
— об’ємного гасіння
— локального гасіння

По виду пуску :
— напівавтоматичні
— автоматичні з електропуском
— автоматичні з пневмопуском
— автоматичні з ручним пуском
— автоматичні з комбінованим пуском

Тип пуску приймають в залежності від виду датчика : при наявності легкоплавких тросових замків – тросовий, а при наявності пожежних сповіщувачів – електричний.

Всі автоматичні газові УАПГ обов’язково повинні мати дублюючий ручний пуск ( дистанційний від кнопок або кранів які розташовують біля входу в приміщення або в приміщенні з цілодобовим чергуванням обслуговуючого персоналу куди виводиться сигналізація про пожежу, та по місцю розташування стаціонарного обладнання). Місцевий пуск дублює автоматичний та дистанційний пуск, а також використовується для випуску резервного заряду.

Установки об’ємного газового та аерозольного пожежогасіння  забезпечують  попереджувальною сигналізацією, яка сповіщає  про необхідність  евакуації людей до випуску газу, та блокувальним пристроєм для  відключення вентиляції перед пуском установки (щоб виключити витікання вогнегасної речовини з приміщення).

В період знаходження людей в захищаємому приміщенні пуск установки переключається в режим ручного управління, в автоматичному режимі працюють тільки системи виявлення пожежі та сигналізації про її виникнення.

Для прикладу розглянемо газову установку автоматичного пожежогасіння з електропуском (мал.   ).

Установки з електропуском використовують для захисту приміщень в яких протікають технологічні процеси які сприяють швидкому розповсюдженню пожежі, пожежо- небезпечних приміщень з використанням сповіщувачів нормального виконання та пожежовибухонебезпечних приміщень з використанням вибухозахищених сповіщувачів.

Установка з електропуском складається:

1 — зарядна станція
2 — балон ресивер
3 — розподільчий пристрій
4 — повітряна магістраль
5 — випускний насадок
6 — пожежний сповіщувач
7 — промінь пожежної сигналізації
8 — газова розподільча мережа
9 — СДУ
10 — щит керування
11 — приймальна станція ПС
12 — розподільчий пристрій
13 — станційний газовий трубопровід
14 — зворотній клапан
15 — запірно-пускова головка ГЗСМ
16 — запірний клапан ЗК-32
17 — запірно-випускна головка ГАВЗ
18 — колектор
19 — секційний запобіжник
20 — робочі балони
21 — пускові повітряні балони

Витяг з правил пожежної безпеки в Україні.

6.1.2. Будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів та інших нормативних документів, які не суперечать цим правилам.

Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

6.1.7. У приміщенні диспетчерського пункту (пожежного поста) та інших місцях розміщення приладів сигналізації та приладів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналу про пожежу або про несправність в УПС або АУПГ. Диспетчерський пункт (пожежний пост) повинен бути обладнаний телефонним зв’язком та укомплектований електричним ліхтарем.

6.1.8. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторські технологічних цехів і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і (або) пожежу.

6.1.9. На пультах керування диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені (установлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.

В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв’язки, на табличках вказувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки й крани нумерувати відповідно до схеми обв’язки. Функціональні схеми обв’язки повинні вивішуватись і в насосних АУПГ.

6.1.10. На об’єкті повинна вестись експлуатаційна документація, в якій необхідно реєструвати :

—         зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

—         дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань УПС та АУПГ, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

—         дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС та АУПГ.

На об’єкті також має бути така документація:

—         акт прийняття та здачі установок в експлуатацію;

—         проектна документація та виконавчі креслення на установку

—         паспорти на устаткування та прилади

—         інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції

6.1.11. Для якісної експлуатації УПС та АУПГ на об’єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені :

—         особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУПГ

—         оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУПГ (оперативний персонал – для щоденного контролю; черговий персонал – для цілодобового). Функції оперативного та чергового персоналу можуть суміщатись.

6.1.13. Оперативний (черговий) персонал повинен знати :

—         назву та місце знаходження захищуваних приміщень

—         порядок виклику пожежної охорони в разі отримання сигналу тривоги та взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків

—         порядок визначення працездатності установки в період експлуатації

—         порядок ведення експлуатаційної документації

6.1.14. Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об’єкті повинен становити не менше 10% від кількості змонтованих

6.1.26. Електроживлення УПС, КОПС та АУПГ має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм та ПУЕ.

У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин в режимі “ТРИВОГА”

6.1.30. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених в нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУПГ повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як всередині, так і поза приміщенням.

6.1.31. Елементи та вузли АУПГ повинні бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

6.1.32. Не допускається встановлювати замість тих зрошувачів, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки та заглушки.

6.1.33. Забороняється :

—         використовувати трубопроводи АУПГ для підвішування або кріплення будь-якого устаткування

—         приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУПГ

—         встановлювати запірну арматуру та фланцеві з’єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

6.1.34. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря у продовж року не менше +4°С.

6.1.35. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв’язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого та оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має висіти табло з написом “Станція (вузол керування) пожежогасіння”.

Необхідно проводити щотижневі випробовування насосів автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі.

6.1.36. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися відносно значень встановлених експлуатаційною документацією, на 10% і більше.

Посудини та балони АУПГ треба захищати від потрапляння на них сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

6.1.38. Автоматичні установки об’ємного пожежогасіння, котрі мають електричну частину і призначені для захисту приміщень з перебуванням у них людей, повинні мати :

—         звукову та світову сигналізацію, яка сповіщає про подавання у ці приміщення вогнегасної речовини

—         пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з видаванням відповідного сигналу у приміщення чергового персоналу

—         пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у захищуваний об’єм.

Всередині захищуваного приміщення повинен видаватися світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло “Газ – виходь!” (“Піна – виходь!” тощо) та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до захищуваного приміщення повинен встановлюватися світловий сигнал “Газ – не заходити! (“Піна – не заходити!” тощо), а в приміщенні чергового персоналу – відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

6.3.3.1. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв’язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід вказувати їхнє призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігання сторонніх предметів і устаткування.

Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76*, ГОСТ 14.202-69.

6.3.3.4. Електрифіковані засувки повинні перевірятись не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси – щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятись надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів в журналі.

6.3.3.6. Біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) “Пожежна насосна станція” з освітленням у ночі.

6.3.3.7. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення повинне замикатися на замок, а місце зберігання ключів зазначатися написом на дверях.

ДБН — Прийняття в експлуатацію установок пожежної автоматики

2.6.1 При прийнятті в експлуатацію установок пожежогасіння і пожежної сигналізації наказом керівника підприємства або організації-замовника призначається робоча комісія. Порядок і тривалість роботи робочої комісії визначається замовником у відповідності з вимогами

ДБН А.3.1-3-94.

2.6.2 До складу робочої комісії включаються представники замовника — голова комісії, ген­підрядника, монтажної організації, пусконалагоджувальної організації, експлуатаційної організації, проектувальника, органів Державного пожежного нагляду. За необхідності можливе залучення інших спеціалістів.

2.6.3 Робоча комісія створюється не пізніше як в п’ятиденний строк після одержання письмового оповіщення монтажної (пусконалагоджувальної) організації щодо готовності установки до прий­няття в експлуатацію.

2.6.4 При прийнятті установок в експлуатацію монтажна (пусконалагоджувальна) організація повинна пред’явити робочій комісії:

— комплект робочих креслень, за якими здійснювався монтаж устаткування на об’єкті, що приймається, з внесеними в них у процесі будівництва змінами у встановленому порядку;

— документи, що свідчать про якість устаткування, матеріалів і виробів, які застосовувались при виконанні будівельно-монтажних робіт;

— сертифікати відповідності на устаткування, технічну документацію заводів-виготовлювачів;

— виробничу документацію згідно з додатком Н;

— журнали виконання робіт та авторського нагляду.

2.6.5 Робоча комісія повинна:

— перевірити відповідність виконаних монтажно-налагоджувальних робіт проектній докумен­тації, технічній документації заводів-виготовлювачів, діючій нормативній документації, на­явність сертифікатів відповідності на устаткування;

— перевірити якість виконаних монтажно-налагоджувальних робіт і дати їм оцінку;

— виконати комплексне випробування установки;

— виконати прийняття в експлуатацію установки в триденний строк з дня пред’явлення.

При виявленні дефектів складається протокол виявлених дефектів з зазначенням строку їх усунення і організацій, відповідальних за їх усунення.

Прийняття установок в експлуатацію повинно оформлюватися актом

2.6.6 Вузли керування спринклерних і дренчерних установок повинні бути забезпечені таб­личкою з зазначенням найменування вузла і його номера; найменування захищуваного примі­щення, типу і кількості зрошувачів в секції; функціональною схемою обв’язки вузла і принциповою схемою установки пожежогасіння.

Станції пожежогасіння повинні мати технологічну і електричну принципову схеми. Насоси і  засувки, а також контрольно-сигнальні вузли повинні бути пронумеровані за технологічною схемою обв’язки у відповідності з проектом.

2.6.7 Вузли керування, пожежні крани і крани ручного включення повинні бути огороджені і запломбовані

2.6.8 Маркірування і пломбування виконуються монтажно-налагоджувальною організацією.

ДБН — Контроль і сигналізація

1.5.21 Автоматичний контроль цілісності електричних ланцюгів слід передбачати для:

а) сповіщувачів і датчиків, що видають сигнал на пуск установки за 1.5.9;

б) електромагнітного приводу вентилів, що здійснюють пуск установки пожежогасіння (на обрив);

в) ланцюгів підриву піропатронів (на обрив);

г) світлової і звукової сигналізації установок пожежогасіння (за викликом).

1.5.22 В установках водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати контроль:

а) аварійного рівня води, піноутворювача або розчину піноутворювача в резервуарах, ємностях і дренажному приямку;

б) тиску повітря в імпульсному пристрої, автоматичному водоживильнику, в живильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок, в по­вітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок.

1.5.24 В приміщеннях, що захищаються установками об’ємного пожежогасіння, і перед входом до них повинна передбачатися звукова і світлова сигналізація — (табло «Газ (Піна, Порошок) -виходь!», «Газ (Піна, Порошок) — не входити!»).

Аналогічна сигналізація повинна бути перед входом:

— у суміжні приміщення, що мають вихід тільки через приміщення, що підлягають захисту;

— у приміщення, що мають канали, підпілля, простори за підвісною стелею, які підлягають захисту.

У цих випадках світлові табло і пристрої попереджувальної звукової сигналізації належить передбачати спільними для захищуваних приміщень і просторів (підвісна стеля, канал, підпілля), які до них відносяться, а при захисті тільки вказаних просторів — спільними для даних просторів.

Перед входом у приміщення, що підлягає захисту, або в приміщення, до якого відносяться простори, що підлягають захисту, необхідно передбачати звукову (загальний сигнал) і світлову (з розшифруванням по приміщеннях) сигналізацію про виникнення пожежі і світлову сигналіза­цію (з розшифруванням по приміщеннях) про відключення автоматичного пуску.

1.5.25 В приміщенні насосної станції установок водяного і пінного пожежогасіння належить передбачати світлову сигналізацію:

а) про наявність напруги на вводах електрозабезпечення (за викликом, з розшифруванням по вводах);

б) про відключення автоматичного пуску пожежних насосів, насосів-дозаторів і електропри­водів запірної арматури (з розшифруванням за кожним видом обладнання);

в) про падіння тиску повітря в живильних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних установок і повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок (тільки у випадках встановлення вузлів керування поза приміщеннями насосної станції);           :

г) про заклинювання засувок з електроприводом та несправності в ланцюгах електромагнітного приводу вентилів (з розшифруванням по вентилях, засувках);

д) про аварійний рівень у пожежному резервуарі, ємності з піноутворювачем, в дренажному приямку (загальний сигнал).

1.5.26 В приміщенні чергового персоналу належить передбачати сигналізацію про стан і роботу установки водяного, пінного пожежогасіння:

а) звукову (загальний сигнал) та світлову:

1) про виникнення пожежі (з розшифруванням по секціях);

2) про пуск насосів (з розшифруванням по насосах);

3) про спрацювання установки пожежогасіння і проходження вогнегасної речовини до приміщень, просторів (з розшифруванням по секціях), які підлягають захисту;

4) про відключення автоматичного пуску насосів (з розшифруванням по насосах);

5) про несправність установки;

6) про зникнення напруги на вводах електропостачання;

7) про падіння тиску повітря в автоматичному      водоживильнику, імпульсному пристрої, жи­вильних і розподільних трубопроводах повітряних і водоповітряних спринклерних устано­вок, повітряних спонукальних трубопроводах дренчерних установок;

8) про несправності в ланцюгах електромагнітного приводу вентилів (загальний сигнал, з розшифруванням за викликом для вузлів керування, встановлених поза приміщенням насосної станції);

9) про порушення цілісності електричних ланцюгів приладів і датчиків, що використовуються для формування команд на пуск установки (загальний сигнал);

10) про заклинювання засувок з електроприводом (загальний сигнал);

11) про аварійний рівень в пожежних резервуарах, ємностях з піноутворювачем, в дренажному «, приямку (загальний сигнал);

б) світлову:

1) про відключення звукової сигналізації;

2) про пожежу;

3) про несправність установки;

4) про стан засувок з електроприводом («відкрито», «закрито»);

5) про відключення автоматичного пуску установки пожежогасіння (з розшифруванням по приміщеннях).

1.5.30 Вибір типів проводів і кабелів, а також способів їх прокладання належить проводити згідно з вимогами ПУЕ, СНІП 3.05.06-85 і технічними характеристиками кабельно-провідникової продукції.

1.5.31 Взаєморезервуючі лінії необхідно прокладати по різних трасах, які виключають мож­ливість їх одночасного пошкодження при пожежі.

Спільне прокладання взаєморезервуючих ліній допускається за умови проходження їх в різних відсіках коробів і лотків, що мають суцільні поздовжні перегородки І типу.

1.5.32 Ланцюги керування автоматичних установок пожежогасіння належить виконувати са­мостійними проводами або кабелями.

Не допускається прокладання ланцюгів живлення і керування установок пожежогасіння тран­зитом через пожежонебезпечні зони (за ПУЕ), за винятком прокладання їх жаростійкими прово­дами, кабелями або в порожнинах будівельних конструкцій з нульовою межею поширення вогню (за СНІП 2.01.02-85*).

ДБН — Електрозабезпечення

1.5.1 За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі установок по­жежогасіння належить відносити до 1 категорії згідно з «Правилами устройства злектроустановок» (ПУЕ), за винятком електродвигунів компресора, насосів дренажного та закачування піноутво-

рювача, які відносяться до ІП категорії, а також випадків, зазначених в 1.5.3 та 1.5.5.

1.5.2 Електроживлення споживачів і електроприймачів установок пожежогасіння належить виконувати згідно з вимогами ПУЕ.

1.5.3 3 метою забезпечення надійності електропостачання електроприймачів за І категорією , допускається виконувати їх електроживлення від двох однотрансформаторних підстанцій або від різних трансформаторів однієї двохтрансформаторної підстанції, підключених до різних ліній жив­лення, прокладе них різними трасами.

3а наявності одного джерела електроживлення (на об’єктах III категорії надійності електропостачання) належить передбачати привід резервного пожежного насоса від двигуна внутрішнього згоряння.

Для запуску двигуна внутрішнього згоряння належить передбачати акумуляторні батареї.

1.5.4 Потужність резервного вводу електропостачання повинна забезпечувати робочий режим електроприймачів установок пожежогасіння. За недостатністю потужності допускається (на час гасіння пожежі) передбачати автоматичне відключення від вказаного вводу електроприймачів II і III

категорії електропостачання.

1.5.6 В насосних станціях установок водяного і пінного пожежогасіння, що мають резервний насосний агрегат, який автоматично вмикається і електродвигун якого живиться від резервного вводу, обладнання автоматичного вводу резерву (далі АВР) в ланцюгах електрозабезпечення двигуна не потрібне

1.5.7 Пристрій АВР електропостачання належить розмішувати централізовано або децентра­лізовано біля електроприймачів І категорії

1.5.8 Захист електричних ланцюгів необхідно виконувати згідно з вимогами ПУЕ Не допускається обладнання теплового і максимального захисту в ланцюгах керування, відключення яких може призвести до відмови подавання вогнегасної речовини до осередку пожежі

Електрокерування

1.5.9 Схема керування установок пожежогасіння повинна забезпечувати

а) видачу команди (сигналів) для автоматичного пуску установки пожежогасіння,

б) видачу команди (сигналів) для відключення технологічного і електротехнічного обладнання, підпору повітря, вентиляції, кондиціонування і т.ін об’єкта та включення систем оповіщення про пожежу, димовидалення,

в) автоматичне переключення ланцюгів живлення щитів керування і сигналізації з робочого вводу електропостачання на резервний при зникненні напруги на робочому вводі а також зворотне переключення при відновленні на ньому напруги, за винятком ланцюгів керування місцевим пуском насосів і світлової сигналізації при наявність напруги на робочому або резервному вводі електропостачання,

г) відключення звукової сигналізації про пожежу, пуск насосів, спрацювання або несправності установки пожежогасіння

1.5.10 Автоматичний пуск установки пожежогасіння повинен відбуватися при спрацюванні двох  пожежних сповіщувачів або двох технологічних датчиків (що включені за схемою логічного «І»), одного з двох сигналізаторів тиску або одного з двох електроконтактних манометрів (що включені за схемою логічного «АБО»)

1.5.11 Пристрої дистанційного пуску установок повинні бути захищені згідно з вимогами ГОСТ 124 009-83* від несанкціонованого включення

1.5.12 Схема електрокерування установок водяного і пінного пожежогасіння повинна забезпечувати :

а) автоматичний пуск робочих насосів

б) автоматичний пуск резервних насосів у випадку відмови пуску або невиходу на режим — робочого насоса,

в) автоматичне включення електропривода запірної арматури,                           |

г) автоматичне включення та відключення дренажного насоса,

д) місцевий, а за необхідності, дистанційний пуск насосів, електроприводів запірної арматури

е) можливість переключення автоматичного і дистанційного пуску насосів, електроприводів-

засувок на місцевий

ж) місцевий пуск пристроїв, шо компенсують втрату вогнегасної речовини і стисненого повітря з трубопроводів, імпульсного пристрою або автоматичного водоживильника

з) затримку пуску насосів на 5 с для зняття напруги з відкритих струмопровідних частин (шинопроводів, тролей і

т ін) при їх наявності у приміщенні.

1.5.13 У приміщенні насосної станції належить розміщувати пристрої:

а) місцевого пуску і зупинки насосів, включення електропривода запірної арматури Допус­кається додатково передбачати пристрої дистанційного пуску і зупинки вказаного облад­нання з приміщення чергового персоналу,

б) переключення режиму автоматичного і дистанційного пуску насосів на місцевий

в) місцевого пуску і зупинки компресора. Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування

г) переключення режимів автоматичного включення засувок і вентилів з електроприводом на місцевий Допускається розміщення їх в приміщеннях вузлів керування

1.5.14 Схема електрокерування установок об’ємного пожежогасіння повинна забезпечувати

а) автоматичний і дистанційний пуск установки,

б) переключення режиму автоматичного пуску на ручний і навпаки,

в) затримку випуску вогнегасної речовини при автоматичному або дистанційному пуску уста­новки в приміщення, що підлягає захисту, на час не менше ЗО с після подавання попереджу­вальних сигналів про евакуацію,

г) формування командного імпульсу на самозачинення дверей, відключення вентиляції та перекриття, за необхідності, прорізів в суміжні приміщення до початку випуску вогнегасної речовини в приміщення, що підлягає захисту (ГОСТ 12 3 046 91)

ДБН — Водопостачання установок

1.2.45 Як джерело водопостачання установок водяного пожежогасіння, як правило, використо­вують водопроводи різного призначення.

Для установок пінного пожежогасіння, як правило, використовують водопроводи непитного призначення, в яких якість води відповідає технічним вимогам на застосовувані піноутворювачі.

1.2.46 Запас води для установок пожежогасіння допускається зберігати в резервуарах водопроводів різного призначення, обладнаних пристроями, що не допускають витрати вказаного запасу води на інші потреби.

Об’єм води до 1000 м3 повинен зберігатися в одному резервуарі.

1.2.47 При визначенні об’єму резервуара для установки водяного пожежогасіння належить передбачати можливість гарантованого поповнення його водою з мережі водопроводу автоматично, на весь час пожежогасіння

1.2.48 Тип запірної арматури (засувки) на трубопроводі, що наповнює резервуар вогнегасною речовиною, повинен забезпечувати візуальний контроль (за положенням штока) її стану(відкрито-закрито). Вказану арматуру належить встановлювати в приміщенні насосної станції.

1.2.49 Контрольно-вимірювальне обладнання з мірною рейкою для візуального контролю рівня вогнегасної речовини в резервуарах (ємностях) належить розміщувати в приміщенні насосної станції. При автоматичному наповненні резервуара вказане обладнання не передбачається.

1.2.50 Для установок пінного пожежогасіння належить передбачати, крім основного об’єму, 100% резервний об’єм піноутворювача.

Резервний об’єм піноутворювача зберігається на складі або в резервуарах установки. Для збе­рігання основного і резервного об’ємів піноутворювача (розчину піноутворювача), як правило, передбачають два самостійних резервуари. При використанні одного резервуара його ємність не повинна бути більше 1000 м3.

1.2.51 При визначенні необхідної для пожежогасіння кількості води, піноутворювача, розчину піноутворювача належить враховувати внутрішній об’єм трубопроводів установки пожежогасіння.

1.2.53 Для забезпечення розрахункового тиску в трубопроводах спринклерних установок і під­відних трубопроводах дренчерних установок, необхідного для спрацювання вузлів керування, на­лежить передбачати імпульсний пристрій (автоматичний водоживильник) — металеву ємність, що заповнена водою або розчином піноутворювача (не менше 0,5 м3) і стиснутим повітрям.

В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки більше ЗО м кількість води або розчину піноутворювача в імпульсному пристрої повинна бути не менше 1 м3.

Як імпульсний пристрій можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском, що дорівнює або більше розрахункового.

1.2.54 В установках пожежогасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дис­танційний пуск, або привід від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установки з розрахун­ковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хвилин.

1.2.55 Імпульсний пристрій або автоматичний водоживильник в будівлях заввишки більше ЗО м, як правило, розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

1.2.56 Автоматичний водоживильник (імпульсний пристрій) повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

1.2.57 В насосній станції кількість пожежних насосів і насосів-дозаторів повинна бути не менше двох кожного типу (в тому числі один резервний).

1.2.58 Рівень осі насоса належить, як правило, розташовувати так, щоб забезпечити повне заливання корпуса насоса вогнегасною речовиною. Корпус насоса належить розташовувати під заливанням не менш ніж на 0,5 м від розрахункового рівня вогнегасної речовини у резервуарі установки пожежогасіння.

1.2.59 У резервуарі установки пінного пожежогасіння належить прокладати по внутрішньому периметру перфорований трубопровід на 0,1 м нижче розрахункового рівня води, призначений для подавання та перемішування піноутворювача.

1.2.60 Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння по забезпеченню подавання до них води належить відносити до І категорії за СНІП 2.04.02-84

1.2.61 Насосні станції належить розмішувати в окремому приміщенні будинків на перших, цокольних і підвальних поверхах. Вони повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Насосні станції допускається розміщувати в окремих будинках або прибудовах.

1.2.62 Приміщення насосної станції належить відокрем лювати від інших приміщень протипожежними перегородками І типу та перекриттями 3 типу.

Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче 5 °С,

Станція повинна бути обладнана телефонним зв’язком з приміщенням пожежного поста або іншим приміщенням з персоналом, що веде цілодобове чергування.

Біля входу в станцію повинно бути світлове табло з написом «Станція пожежогасіння».

1.2.64 Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння повинні мати патрубки зі з’єдну­вальними головками діаметром 80 мм, зворотними клапанами і засувками для приєднання рукавів пожежних машин.

Кількість патрубків повинна бути не менше двох і приймається за умови забезпечення подавання в підвідний трубопровід розрахункової кількості вогнегасної речовини.

ДБН — Трубопроводи установок

1.2 28 Трубопроводи установок пожежогасіння проектують із сталевих труб. З’єднання труб виконують, як правило, зварюванням. В приміщеннях, що відносяться за пожеж­ною небезпекою до категорії А і Б, допускається з’єднання труб нарізкою.

1.2.29 Відстань від трубопроводу до будівельних конструкцій повинна бути не менше 0,02 м.

1.2.30 Підвідні трубопроводи (зовнішні і внутрішні) необхідно проектувати кільцевими. Підвідні трубопроводи, як правило, проектують тупиковими для трьох і менше вузлів керування, при цьому довжина зовнішнього тупикового трубопроводу не повинна перевищувати 200 м.

1.2 31 Підвідні кільцеві трубопроводи повинні розділятися засувками на ремонтні ділянки. На кожній ремонтній ділянці повинно бути не більше 3-х вузлів керування.

1.2.32 Зовнішні підвідні трубопроводи установок водяного пожежогасіння проектують, як пра­вило, спільними з трубопроводами протипожежного, виробничого або господарчо-питного водо­проводу.

1.2.33 Не допускається приєднання до живильних та розподільних трубопроводів установок пожежогасіння, технологічного або санітарно-технічного обладнання.

1.2.34 Не допускається встановлення запірної арматури на живильних та розподільних трубо­проводах.

1.2.35 В приміщеннях категорії В за пожежною небезпекою на живильних трубопроводах водозаповнених спринклерних установок діаметром 65 мм і більше допускається встановлення внутрішніх пожежних кранів з ручними водяними та пінними пожежними стволами. При цьому встановлення кнопок дистанційного пуску насосів біля пожежних кранів не потрібно.

1.2.36 Секція спринклерної установки з 12 і більше пожежними кранами повинна мати два вводи. Другий ввід з засувкою допускається здійснювати від суміжної секції. При цьому над вузлами керування необхідно передбачати засувки з ручним приводом, а підвідний трубопровід повинен бути закільцьованим і між цими вузлами керування встановлена розподільна засувка.

1.2.37 Для захисту дверних та технологічних прорізів допускається приєднувати дренчерні завіси до живильних та розподільних трубопроводів спринклерних установок. Дренчерні завіси з спону­кальними системами і місцевим пуском допускається приєднувати тільки до живильних трубо­проводів спринклерних установок.

1.2.38 На одній вітці розподільного трубопроводу установок, як правило, встановлюють не більше шести зрошувачів з діаметром вихідного отвору до 12 мм включно і не більше чотирьох зрошувачів з діаметром вихідного отвору більше 12 мм

1.2.39 Діаметр трубопроводу гідравлічної спонукальної системи дренчерної установки повинен бути 25 мм, а пневматичної — 15 мм.

1.2.40 Вузли керування установок пожежогасіння, як правило, розміщують в приміщеннях на­сосних станцій. Допускається розміщення вузлів керування в приміщеннях, що захищені установками пожежогасіння, за винятком приміщень категорій А і Б або поза ними.

Вузли керування, як правило, розмішують на перших, цокольних і підвальних поверхах

До вузлів керування установок пожежогасіння повинен бути забезпечений вільний доступ обслу­говуючого персоналу.

Вузли керування, що розміщені в захищуваних приміщеннях, а також поза захищуваними приміщеннями, в приміщеннях з пожежної небезпеки, що відносяться до категорії В, відокремлю­ються від них протипожежними перегородками І типу і протипожежними перекриттями 3 типу, а ті, що розміщені в приміщеннях категорій Г або Д, — скляними або сітчастими перегородками, які не заважають візуальному контролю за приладами вузла керування.

Температура повітря в приміщеннях вузлів керування повинна бути не нижче 5 °С, з природним або штучним робочим освітленням, що забезпечує на робочих поверхнях освітленість не менше 75 лк і аварійним освітленням — не менше 15 лк.

1.2.41 На вводах або на обвідних трубопроводах пожежних насосів підвищувальних насосних станцій належить передбачати пристрої регулювання тиску при зміні тиску в водопровідній мережі. Тиск в напірних трубопроводах насосних станцій не повинен перевищувати значення 1,0 МПа.

1.2.43 Трубопроводи установок пожежогасіння, що подають вогнегасну речовину на осередок пожежі, не повинні мати гнучких стикових з’єднань.

1.2.44 Живильні і розподільні трубопроводи повітряних і водоповітряних спринклерних устано­вок слід прокладати з уклоном в бік вузла керування або спускних пристроїв, що дорівнює:

0,01 — для труб з зовнішнім діаметром менше 57 мм;

0,005 — для труб з зовнішнім діаметром 57 мм і більше.

ДБН — Дренчерні установки

1.2.20 Автоматичне включення дренчерних установок належить здійснювати від спонукальної системи з легко плавкими замками або спринклерними зрошувачами, від автоматичних пожежних сповіщувачів, а також від технологічних датчиків.

1.2.21 Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик ї карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі.

1.2.22 Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.

1.2.23 Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасноі речовини не менше 1,0 л с-‘ на 1 м ширини прорізу.

1 2 24 В дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз.

В дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну.

1 2.25 Розрахунковий рівень заповнення приміщення піною при об’ємному пінному пожежо­гасінні повинен перевищувати не менше як на 1 м найвищу точку обладнання, яке захищається.

При визначенні загального об’єму захищуваного приміщення об’єм обладнання, що знаходить­ся в цьому приміщенні, не слід віднімати від об’єму захищуваного приміщення

1.2.26 Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (по­криття) повинна бути в межах від 0,08 до 0,4 м. .

1.2 27 Спонукальний трубопровід дренчерних установок, заповнений вогнегасною речовиною, належить встановлювати на висоті не більше 1/4 постійного напору (в метрах) у трубопроводі під вузлом керування відносно запірних клапанів.

ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків і споруд» (витяг).

1.1.1. Автоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції авто­матичної пожежної сигналізації.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автома­тичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.

1.1.2. Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.

1.1.3. Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дистанційний та місцевий пуск.

1.1.4. Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням НД, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпе­кою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.

1.1.7. За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів устано­вок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.

Установки водяного та пінного пожежогасіння

1.2.1 Установки водяного, пінного, а також водяного пожежогасіння зі змочувачем підроз­діляються на спринклерні та дренчерні.

Параметри установок водяного пожежогасіння зі змочувачем належить визначати аналогічно параметрам установок водяного пожежогасіння.

1.2.2. При обладнанні будинків і споруд водяними і пінними установками пожежогасіння, при техніко-економічному обгрунтуванні допускається передбачати установки пожежогасіння в при­міщеннях, де за нормами вимагається тільки автоматична пожежна сигналізація. Для цих приміщень витрати вогнегасної речовини не повинні бути визначальними, а інтенсивність зрошення прий­мається нормативною.

1.2.3. Для кожної секції установки пожежогасіння слід передбачати окремий вузол керування.

1.2.4. За наявності в приміщенні технологічних площадок, виконаних із суцільного матеріалу, обладнання або вентиля ційних коробів (нахилених або горизонтальних) з мінімальним розміром по ширині або діаметру більше ніж 0,75 м, розта шованих на висоті від підлоги не менше 0,70 м, належить під ними додатково встановлювати спринклерні або дренчерні зрошувачі, спонукальну систему установки пожежогасіння.

Спринклерні установки

1.2.5. Спринклерні установки пожежогасіння в залежності від температури повітря в примі­щеннях належить проектувати:

— водозаповненими — для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 °С та вище;

— повітряними — для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­валістю періоду з середньо добовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С більше як 240 діб на рік;

— водоповітряними — для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­валістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С 240 і менше діб на рік.

1.2.6. В складських приміщеннях із стаціонарними стела жами, з висотою складування продукції , від 5,5 до 25 м належить передбачати встановлення спринклерних зрошувачів в зоні високостелажного зберігання продукції під перекриттям (покриттям), під екранами у внутрішньостелажному просторі, а також під перекриттям (покриттям) в зонах прийняття, упакування та відправлення продукції.

1.2.7. Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. Ця вимога не поширю ється на проектування установок для внутрішньостелажного простору приміщень, передбачених в 1.2.6, а також для захисту конструкцій будинків, споруд і вентиляційних камер.

1.2.8. В межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра.

1.2.9 Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору — не більше 500 зрошувачів. При цьому загальна ємність трубопроводів кожної секції повітряних та водоповітряних установок повинна бути не більше З м3.

1.2.10. Спринклерні зрошувачі установок належить встановлювати в приміщенні або в обладнанні з максимальною температурою навколишнього повітря, °С:

до 50       — з температурою руйнування теплового замка  72 °С;

від 51 до 70                              те саме                                   93 °С;

від 71 до 100                               -«-                                      141 °С;

від 101 до 140                             -«-                                      182 °С;

від 141 до 200                             -«-                                      240 °С.

1.2.11. Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або вниз, в повітряних і водоповітряних установках — розетками вгору.

Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпен­дикулярно площині перекриття (покриття), спринклерні зрошувачі установок пінного пожежога­сіння — дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 15° до вертикалі.

1.2.12. Спринклерні настінні зрошувачі використовуються у водозаповнених, повітряних і водо­повітряних установках. Відбивач зрошувача належить розмішувати паралельно площині підлоги.

Для неопалюваних складів з висотним стелажним зберіганням у внутрішньостелажному прос­торі належить використовувати настінні зрошувачі.

1.2.13. В будинках з балковими перекриттями (покриттями), які мають нульову межу поши­рення вогню, з виступаючими частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 м, а в інших випадках -більше 0,2м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття), що виступають, у кожному такому відсіці з урахуванням забез­печення рівномірності зрошення підлоги.

1.2.14.В будинках з односхилими і двосхилими покриттями, що мають нахил більше ніж 1/3, відстань по горизонталі від спринклерних зрошувачів до стін і від спринклерних зрошувачів до гребеня покриття повинна бути не більше 1,5м- при покриттях з нульовою межею поширення вогню та не більше 0,8 м — в інших випадках.

1.2.15. Відстань від розетки спринклерного зрошувача установки водяного пожежогасіння до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,08 до 0,4 м.

Відстань від нижньої площини дифузора пінного спринклерного зрошувача до площини пе­рекриття (покриття) повинна бути не більше 0,5 м.

Відстань від відбивача спринклерного настінного зрошувача до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,07 до 0,15м.

1.2.16 У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі слід встановлювати під екра­ном, відстань від розетки спринклерного зрошувача до екрана повинна бути від 0,10 до 0,25 м. Відстань від розетки зрошувача до верху вантажів, які зберігаються, повинна бути не менше 0,05 м.

1.2.17 Для подавання води або води зі змочувачем належить використовувати зрошувачі сприн­клерні з ввігнутою розеткою (установлення розеткою вгору), з плоскою розеткою (установ лення розеткою вниз) та настінні зрошувачі.

У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі з ввігнутою розеткою встановлю­ються розеткою вниз.

Для подавання розчину піноутворювача і отримання піни належить використовувати зрошувачі пінні спринклерні.

1.2.18 Відстань між спринклерними зрошувачами установок водяного пожежогасіння, що вста­новлені під рівним (без виступів) перекриттям (покриттям), повинна бути не менше 1,5м.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) не повинна перевищувати половини відстані між спринклерними зрошувачами

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) з ненормованою межею поширення вогню не повинна перевищувати 1,2 м.

1.2.19 В місцях, де існує небезпека механічного пошкод ження, спринклерні зрошувачі повинні бути захищені.