Автоматичні установки пінного пожежогасіння

В 1902 р. російський інженер А.Г.Лоран запропонував використовувати піну для гасіння пожеж. Ця піна була названа хімічною. А.Г.Лоран розробив пінний вогнегасник і стаціонар ну установку пінного пожежогасіння з подачею лужного та кислотного розчинів по трубам до місця пожежі.

Пошуки більш ефективного та зручного використання пінного засобу пожежогасіння привели до отримання більш простої газомеханічної піни.

Перша стаціонарна установка пінного пожежогасіння була створена наприкінці 20-х років.  Установка складалась з двох ємностей з кислотним і лужним розчинами з яких по трубопроводам розчини подавались під тиском повітря до пінних зрошувачів. Пінні зрошувачі являли собою спринклер з тепловим легко плавким замком. Піна утворювалась в результаті реакції між лужним та кислотним розчинами в об’ємі спринклера, а потім розподілялась по захищаємій площі. З-за складності роздільного зберігання компонентів під тиском газу та їх хімічної агресивності, а також через необхідність улаштування подвійного трубопроводу запропонована установка не знайшла широкого використання.

Автоматичні установки пінного пожежогасіння почали розробляти у в 1960-1963 рр. Їх принципові схеми мало відрізнялись від схем спринклерних і дренчерних установок водяного пожежогасіння. Було додатково встановлено дозуючий піноутворюючий пристрій і змінена конструкція пінного зрошувача (генератора для утворення піни). В послідуючі роки (1965-1968) такі схеми були використані в автоматичних установках для гасіння пожеж резервуарів  з горючими рідинами. В якості піноутворюючих пристроїв в них використовувались стаціонарні генератори типу ГПС.

Опубликовано 26.06.2010в 16:00. В рубриках: Автоматичні установки пінного пожежогасіння. Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS 2.0. Отзывы и пинг пока закрыты.

Комментарии закрыты.