Особливості прийомки в експлуатацію та перевірки працездатності УАПГ

Особливості прийомки в експлуатацію УАПГ.

Зовнішнім оглядом перевіряють:

—         правильність розташування датчиків ( спринклерів, тросових замків) або сповіщувачів ( дотримання прийнятих в проекті відстаней між ними та місць їх розташування);

—         правильність виконання ліній зв’язку від датчиків до шаф управління ( в установках з електропуском) або від універсальних сигналізаторів тиску (СДУ) та електроконтактних манометрів (ЕКМ) до шаф управління, а від них – до пускових пристроїв установки;

—         відповідність проектному рішенню монтажу джерел живлення системи подачі вогнегасячого засобу;

—         правильність розташування зрошувачів (відстані між ними, від зрошувачів до стін та підлоги, їх орієнтування на можливі осередки пожежі);

—         правильність прокладки трубопроводів (прямолінійність труб, вертикальність стояків, міцність кріплення до будівельних конструкцій і т.ін.);

—         наявність блокувального пристрою, попереджуючого передчасне включення установки об’ємного гасіння, та пристрою для відключення вентиляції;

—         наявність світової та звукової попереджувальної сигналізації про необхідність евакуації людей до пуску системи подачі вогнегасячого засобу;

—         правильність монтажу вузлів управління та  пристроїв ручного пуску;

—         відповідність кількості засобів гасіння, кількості передбаченій проектом;

—         фарбування насосів, вузлів управління, пристроїв ручного пуску, балонів і ємностей для вогнегасячих засобів, трубопроводів відповідно до вимог нормативних документів;

—         правильність влаштування приміщення станції пожежогасіння;

—         наявність вимагаємої кількості запасних частин (спринклерів, тросових замків, піропатронів, сигнальних ламп і т. ін.) та місць для їх зберігання.

Працездатність АУПГ перевіряється згідно технічної документації на окремий вид УАПГ яка додається до установки заводом виготовлювачем.

Приводять у вихідний, а потім в робочий стан та випробовують працездатність автоматичних засобів знаходження пожежі. Приводять у вихідний, а потім в робочий стан засоби автоматизації управління. Контролюють роботу блокувального пристрою для відключення вентиляції при пуску установок об’ємного гасіння, а також роботу попереджувальної сигналізації в установках об’ємного гасіння. Перевіряють роботу пристрою ручного (або дистанційного по місцю розташування станційного обладнання) пуску.

Випробовують системи пуску установки та подачі засобів гасіння (обов’язково звернути увагу на недопущення попадання вогнегасячих засобів у захищаєме приміщення) для чого:

—         в водяних та пінних спринклерних установках відкривають зливний вентиль КСК, при цьому вмикається сигнал тривоги (електричний дзвінок від включення СДУ), тиск в пневмобаці знижується, і встановлений на ньому електроконтактний манометр вмикає насос підвищувач (в установках з автоматичним пуском). Зливний вентиль закривається – сигнал тривоги від КСК відключається. Установку приводять в робочий стан;

—         в водяних та пінних дренчерних установках закривають вентиль на КГД (перекривають доступ вогнегасячого засобу в приміщення), відкривають кран ручного пуску на побуджувальному трубопроводі (в установках з пневматичним та тросовим пуском) або вмикають електрозасувку (в системах з електропуском), при цьому спрацьовує сигнал тривоги і вмикається насос-підвищувач. Установку приводять в робочий стан;

—         в установках газового і аерозольного пожежогасіння з електропуском знижують тиск в пусковому балоні до 23 Атм – на щиті управління спрацьовує звуковий сигнал і загорається лампочка «тиск нижче норми». При допомозі балону ресиверу підкачують повітря в пусковий балон до тиску 25 Атм.

Випробовують працездатність АУПГ з імітацією ознак пожежі. Пробне включення установки проводять по кожному захищаємому напрямку – в режимі знаходження пожежі та сповіщення про нього, по одному з захищаємих напрямків в режимі пожежогасіння;

—         в водяних спринклерних установках розплавляють замок спринклера, тиск в побуджувальній мережі знижується, спрацьовує сигнал тривоги (від КСК або СДУ), вода або розчин з пневмобаку поступає в мережу і до вскритого спринклера; імпульс  на включення насоса-підвищувача формується за допомогою СДУ або електроконтактного манометра, який спрацьовує після зниження тиску в пневмобаці на 0,1 Атм (в системах з автоматичним пуском; в системах з ручним пуском після подачі сигналу тривоги насос-підвищувач вмикають вручну) – вода поступає в розподільчу мережу і дозуючий пристрій (в пінних установках); установку приводять в робочий стан;

—         в водяних і пінних дренчерних установках викликають спрацювання датчика (спринклера, тросового замка, сповіщувача), після чого в установці проходять процеси, які описані вище; установку приводять в робочий стан;

в установках газового і аерозольного пожежогасіння з електропуском працездатність перевіряють за допомогою імітації ознак пожежі, на які розрахований сповіщувач. При випробовуванні підривають піропатрони в розподільчому пристрої і в головці ГЗСМ пускового балону. При перевірці працездатності імітують ознаки пожежі, викликаючи спрацювання сповіщувача, а на розподільчому пристрої та головках ГЗСМ замість піропатронів підключають електричні лампочки. Загорання лампочок після спрацювання сповіщувача свідчить про справність та працездатність установки.

Опубликовано 19.11.2010в 12:33. В рубриках: Основні вимоги до влаштування порошкових УАПГ. Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS 2.0. Отзывы и пинг пока закрыты.

Комментарии закрыты.