Порошкові УАПГ

Сьогодні не тільки спеціалістам, а й широкому колу людей, хоча б трохи пов’язаних із питаннями пожежної безпеки, відома висока ефективність такої вогнегасної речовини як вогнегасний порошок (ВП). Експлуатаційні характеристики та висока вогнегасна здатність ВП, що забезпечують ліквідацію горіння багатьох видів горючих речовин і матеріалів, дозволяють застосовувати технічні засоби порошкового пожежогасіння для протипожежного захисту об’єктів, на яких можливе виникнення пожеж класів А, В, С (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин), а також електрообладнання під напругою. Широкий робочий температурний діапазон сучасних ВП, особливо за умов мінусових температур, забезпечує застосування засобів порошкового пожежогасіння в різноманітних кліматичних умовах. Усе це зумовлює можливість широкого використання цих засобів.

Історія порошкового пожежогасіння налічує вже не одне сторіччя. Ще під час війни 1618-1648 рр. шведи для гасіння пожеж використовували вогнегасний патрон, який закидали до палаючого будинку. Патрон містив у собі картонну гільзу з порошком галуну та пороховим зарядом, що вибухав в осередку пожежі. Галун, який розпилювався під час вибуху разом із продуктами згорання пороху, гасив вогонь. Пізніше стали використовувати ядро з аналогічним принципом дії. Через сто років з лишком, у 1770 році, в Німеччині для гасіння пожежі в крамниці була застосована невеличка бочка з алюмінієвим галуном. Це були перші кроки на шляху створення порошкових засобів пожежогасіння.

Наприкінці позаминулого сторіччя М.Б.Шефталь створив вибуховий порошковий вогнегасник «Пожарогас», який заповнювався бікарбонатом натрію і галуном. Вогнегасник випускався в трьох модифікаціях: із зарядом 4, 6 та 8 кг вогнегасної речовини. Порох вибухав через 12-15 с після займання бікфордового шнура. Для попередження про вибух через 3-4 с спрацьовували з’єднані з шнуром хлопавки (аналог пятард).

За кордоном інтенсивні роботи з досліджень у галузі порошкового пожежогасіння розпочалися на прикінці 40-х років минулого сторіччя, і сьогодні провідні фірми досягли значних результатів, створили широку номенклатуру установок порошкового пожежогасіння (УПП) з масою заряду ВП від 3 до 12 000 кг різноманітного конструктивного виконання: малогабаритні модульні автоматичні установки; установки зі стаціонарними розподільчими мережами для подавання ВП на захищуваний об’єкт; установки з лафетним стволом; стаціонарні та пересувні установки з рукавними лініями та ручними стволами.

Подібні роботи в країнах колишнього СРСР започатковані на прикінці 60-х років. І зараз УкрНДІПБ МВС, спираючись на багаторічний досвід наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт, має певні здобутки в цій галузі. Так за останні роки інститутом розроблені уніфіковані УПП з лафетним стволом – УППУ-250ЛС і УППУ-500ЛС (з масою заряду ВП 250 та 500 кг відповідно), серійний випуск яких налагоджено з 1994 р. Прилуцьким орендним заводом «Пожмашина». Ці установки вже знайшли своє застосування, зокрема на об’єктах нафтогазодобувної промисловості України.

На замовлення підприємства «Полтавагазпром» інститутом розроблено інший тип УПП – з розподільчою мережею: УППУ-250РМ і УППУ-500РМ. Дослідні зразки установок наприкінці 1995 року пройшли приймальні випробовування. На прилуцькому орендному заводі «Пожмашина» освоєно їх серійний випуск.

Вогнегасячі порошкові суміші уявляють собою тонкозмільчені мінеральні солі з різноманітними добавками, які служать для зменшення злежуваності та комкування.

Переваги порошків :

— висока вогнегасяча здатність

— універсальність(гасять матеріали які не піддаються гасінню водою, піною, газовими составами)

— різноманітність способів пожежогасіння (об’ємний, локальний, комбінований)

— невисока вартість

— діелектрична природа

Недоліки порошків :

— висока гігроскопічність

— здатність до злежування і утворення комків

— несумісність з піною

Вогнегасячий ефект :

— інгібіювання (гальмування хімічних реакцій)

— охолодження зони горіння

— розбавлення зони горіння (горючого середовища)

— ефект вогнеперешкодження

— гасіння досягається через 5-7 секунд

Порошкові УАПГ призначені для гасіння пожеж і загорань спиртів,  нафтопродуктів і лужних металів, металоорганічних з’єднань та інших горючих матеріалів, а також різних промислових установок, в тому числі і установок які знаходяться під напругою до 1000 вольт.

Маркування порошкових УАПГ, наприклад:

ОПА-100 (старе маркування, до 1991р)

— О – огнетушитель

— П – порошковий

— А – автоматичний

— 100 – маса порошку в кілограмах

УППУ-250 РМ(ЛС, П, РС) — (нове маркування)

-У – установка

-П – пожежогасіння

-П – порошкова

-У – уніфікована

-250 – маса воргнегасного порошку

-РМ – з розподільчою мережею (ЛС – з лафетним стволом,

П – причіпна, РС – з ручним стволом)

Вогнегасник являє собою приварений до рами стальний  зварний сосуд для порошку засипаємого через горловину  в  верхню  частину сосуда. Штуцер служить для приєднання порошкового трубопроводу. В кришку горловини вмонтовані сигнальний пристрій (свисток) та запобіжний клапан. В трубі підвішується на тросі через ролик вантаж за допомогою якого приводиться в дію пусковий пристрій балону з двоокисом вуглецю або азоту під тиском 0,8 МПа (8 атм).

Будова порошкової УАПГ:

1 — ємність для порошку

2 — сифонна трубка

3 — з’єднувальна муфта

4 — стояк

5 — пороговий клапан

6 — розподільча мережа

7 — направляючий ролик

8 — трос

9 — розпилювач (насадка дефлекторна)

10 — легкоплавкий замок

11 — вантаж

12 — направляюча труба

15 — запобіжний клапан

16 — запірна головка

15 — вузол ручного пуску

19 — манометр

20 — пусковий балон

22 — трубка для випуску газу в ємність

Мал. 1. Принципова схема порошкової установки ОПА-100

Установка працює слідуючим чином. При підвищенні температури у випадку пожежі в захищаємому приміщенні розпадається  тепловий замок, завдяки чому проходить розрив тросу утримуючого вантаж в трубі. Під дією падаючого вантажу пересувається пола фреза пускового пристрою балона. Фреза прорізає мембрану, і пусковий газ з балона поступає в нижню частину сосуда, взрихлює порошок та виштовхує його в розподільчу мережу. Розпилення порошку проходить за допомогою насадків які розташовують таким чином  щоб  порошком покривалися осередки можливої пожежі.

Опубликовано 23.08.2010в 11:55. В рубриках: Порошкові УАПГ. Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS 2.0. Отзывы и пинг пока закрыты.

Комментарии закрыты.