Витяг з правил пожежної безпеки в Україні

6.1.2. Будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів та інших нормативних документів, які не суперечать цим правилам.

Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

6.1.7. У приміщенні диспетчерського пункту (пожежного поста) та інших місцях розміщення приладів сигналізації та приладів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналу про пожежу або про несправність в УПС або АУПГ. Диспетчерський пункт (пожежний пост) повинен бути обладнаний телефонним зв’язком та укомплектований електричним ліхтарем.

6.1.8. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторські технологічних цехів і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і (або) пожежу.

6.1.9. На пультах керування диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені (установлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.

6.1.10. На об’єкті повинна вестись експлуатаційна документація, в якій необхідно реєструвати :

—         зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

—         дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань УПС та АУПГ, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

—         дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС та АУПГ.

На об’єкті також має бути така документація:

—         акт прийняття та здачі установок в експлуатацію;

—         проектна документація та виконавчі креслення на установку

—         паспорти на устаткування та прилади

—         інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції

6.1.11. Для якісної експлуатації УПС та АУПГ на об’єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені :

—         особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУПГ

—         оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУПГ (оперативний персонал – для щоденного контролю; черговий персонал – для цілодобового). Функції оперативного та чергового персоналу можуть суміщатись.

6.1.13. Оперативний (черговий) персонал повинен знати :

—         назву та місце знаходження захищуваних приміщень

—         порядок виклику пожежної охорони в разі отримання сигналу тривоги та взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків

—         порядок визначення працездатності установки в період експлуатації

—         порядок ведення експлуатаційної документації

6.1.14. Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об’єкті повинен становити не менше 10% від кількості змонтованих

6.1.26. Електроживлення УПС, КОПС та АУПГ має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм та ПУЕ.

У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин в режимі “ТРИВОГА”

6.1.30. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених в нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУПГ повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як всередині, так і поза приміщенням.

6.1.31. Елементи та вузли АУПГ повинні бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

6.1.33. Забороняється :

—         використовувати трубопроводи АУПГ для підвішування або кріплення будь-якого устаткування

—         приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУПГ

—         встановлювати запірну арматуру та фланцеві з’єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

6.1.35. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв’язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого та оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має висіти табло з написом “Станція (вузол керування) пожежогасіння”.

6.1.36. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися відносно значень встановлених експлуатаційною документацією, на 10% і більше.

Посудини та балони АУПГ треба захищати від потрапляння на них сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

6.1.38. Автоматичні установки об’ємного пожежогасіння, котрі мають електричну частину і призначені для захисту приміщень з перебуванням у них людей, повинні мати :

—         звукову та світову сигналізацію, яка сповіщає про подавання у ці приміщення вогнегасної речовини

—         пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з видаванням відповідного сигналу у приміщення чергового персоналу

—         пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у захищуваний об’єм.

Всередині захищуваного приміщення повинен видаватися світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло “Газ – виходь!” (“Піна – виходь!” тощо) та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до захищуваного приміщення повинен встановлюватися світловий сигнал “Газ – не заходити! (“Піна – не заходити!” тощо), а в приміщенні чергового персоналу – відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

6.3.3.4. Електрифіковані засувки повинні перевірятись не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси – щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятись надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів в журналі.

Монтаж пожежної автоматики

2.1.1 Роботи по монтажу автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації повинні проводитися відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, яка пройшли експертизу з пожежної безпеки, проекту проведення робіт (ППР) та технічної документації заводів виготовлювачів.
2.1.2 Порядок отримання, розгляду, узгодження і затверд ження проектно-кошторисної документації повинен відповідати вимогам ДБН А.2.2-3-97.
2.1.3 Допускається виконувати монтажні роботи установок пожежної сигналізації з вартістю монтажних робіт до 2500 грн. з дозволу органів пожежного нагляду за наявністю акта обстеження за типовими проектними рішеннями або типовими проектами, за винятком об’єктів нового будівництва та таких, які мають вибухонебезпечні зони.
Акт обстеження об’єкта складається комісією у складі представника замовника, представника органу державного пожежного нагляду і, за необхідності, монтажно-налагоджувальної організації. Строк дії акта обстеження — один рік, дія акта може бути продовжена на той самий строк
вказаною комісією
2.1.4 Приймання будинків, споруд під монтаж, порядок передачі обладнання, виробів і матеріалів, а також документація, яку слід вести в процесі монтажу, повинні відповідати вимогам ДБН А.3.1-5-96.
2.1.5 Обладнання, вироби і матеріали, що використовуються при монтажі установок, повинні відповідати проектній документації і мати сертифікати, паспорти і інші документи, що засвідчують їх якість.
2.1.7 Про початок робіт на об’єкті монтажна організація зобов’язана сповістити органи державного пожежного нагляду.
2.1.8 Замовник здійснює контроль за відповідністю обсягів, вартості та якості робіт проектно-кошторисної документації. Органи державного пожежного нагляду мають право контролювати якість монтажно-налагоджувальних робіт та їх відповідність проектно-кошторисній документації.
2.1.9 Роботи з монтажу автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, як правило, виконуються за три етапи.
І етап — перевірка наявності закладних пристроїв, прорізів і отворів в будівельних конструкціях і елементах будівель;
— розмічування трас і встановлення опорних конструкцій для трубопроводів, кронштейнів, рам, підставок і т.ін. для щитів, пультів і т.ін.;
— закладання в споруджувані фундаменти, стіни, підлоги і перекриття труб і глухих коробів для
прихованих проводок.
Роботи першого етапу повинні виконуватися одночасно з виконанням основних будівельних робіт.
II етап — монтаж трубопроводів, технологічного і електротехнічного обладнання і апаратури та підключення до них електричних проводок.
Роботи другого етапу виконуються, як правило, після закінчення будівельних робіт, при цьому монтаж трубопроводів і електричних проводок необхідно виконати до початку оздоблювальних робіт;
ІІІ етап — індивідуальне та комплексне налагодження установок.
Роботи третього етапу повинні виконуватися після закінчення монтажних робіт.
2.1.12 При монтажі повинні додержуватися норми і правила з охорони праці і пожежної безпеки.
Монтаж і випробовування
2.2.1.При виконанні монтажу трубопроводів повинні бути забезпечені міцність і герметичність з’єднання труб і приєднання їх до арматури і приладів; надійність закріплення труб на опорних конструкціях і самих конструкцій на основах; можливість їх огляду, а також промивання та продування.
2.2.4 Трубопроводи, що прокладені відкрито, після проведення випробувань на міцність і гер¬метичність повинні бути пофарбовані згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76*, ГОСТ 14202-69.
Трубопроводи, що прокладені в приміщеннях, до яких ставляться особливі вимоги з естетики, -повинні бути пофарбовані згідно з цими вимогами, при цьому клас покриття повинен бути не нижче VI за ГОСТ 9.032-74*.
Фарбування зрошувачів, сповіщувачів, легкоплавких замків, розпилювачів не допускається.

2.2.5.Після закінчення монтажу трубопроводи підлягають зовнішньому огляду і випробуванням відповідно до вимог СНіП 3.05.05-84.
Вид (міцність, герметичність), спосіб (гідравлічний, пневматичний), норми, тривалість і оцінка результатів випробувань повинні відповідати робочій документації.
За відсутності вказівок у проекті, трубопроводи установок газового пожежогасіння, як правило, випробовуються пневматичним способом.
Норми випробовувань при цьому повинні відповідати СНіП 3.05.05-84.
2.2.6 Перед проведенням випробувань трубопроводи повинні бути від’єднані від контрольно-пускових вузлів і заглушені.
В місцях встановлення зрошувачів (крім спринклерних), розпилювачів і т.ін. повинні бути вкручені заглушки.
Монтаж зрошувачів
2.2.7 Зрошувачі і розпилювачі перед встановленням на трубопроводи повинні пройти 100 зовнішній огляд.
Не допускається встановлювати зрошувачі, розпилювачі, що мають тріщини, вм’ятини та інші дефекти, що впливають на надійність роботи установки.
2.2.9 В місцях, де можлива загроза механічного ушкодження, спринклерні зрошувачі повинні бути захищені.

ДБН — Установки об’ємного пожежогасіння. Установки локального пожежогасіння

1.3.6.В установках газового пожежогасіння застосовуються такі вогнегасні речовини:
—         двоокис вуглецю (СО2) (із зберіганням при низькому тиску в ізотермічних  ємностях і при високому тиску в балонах батарей);
—         хладон 114В2 (тетравтордіброметан С2Р4Вr2);
—         хладон 13В1 (бромтрифторметан СР3Br);
—         аргон;
—         азот.

1.3.7.Вогнегасна речовина  подається в приміщення за допомогою розпилювачів. Кількість розпилювачів на одній вітці, як правило, не перевищує шісти. Розпилювачі належить розміщати з урахуванням забезпечення ними рівномірного розподілу вогнегасної речовини в захищуваному просторі, при цьому відстань між розпилювачами не повинна перевищувати 4 м, а відстань від розпилювача до стін повинна бути не більше 2 м.

1.3.8.При визначенні розрахункового об¢єму приміщення об¢єм обладнання, що розміщується в ньому не слід віднімати від загального об¢єму приміщення.

Установки об¢ємного пожежогасіння допускається застосовувати для захисту приміщень, що мають площу постійно відкритих прорізів не більше як 10% від сумарної площі огороджуючих будівельних конструкцій.

1.3.9.Автоматичні установки об¢ємного пожежогасіння для захисту приміщень, в яких можливе перебування людей, повинні мати пристрої відключення автоматичного пуску згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83*

Установки локального пожежогасіння

1.3.10.Установки локального пожежогасіння по об¢єму застосовуються для гасіння загорання окремо розташованих станків, агрегатів або іншого обладнання, а також у тих випадках, коли застосування установок об»ємного пожежогасіння технічно неможливе або економічно недоцільне.

1.3.11.Розрахунковий об¢єм локального пожежогасіння визначається  як добуток площі основи обладнання на його висоту. При цьому габарити обладнання (довжина, ширина, висота) повинні бути умовно збільшені на 1 м.

1.3.12.При локальному пожежогасінні по об¢єму належить застосовувати як вогнегасну речовину двоокис вуглицю, хладон 114В2.

1.3.13.Нормативна масова вогнегасна концентрація при локальному гасінні по об¢єму складає:
—         для двоокису вуглецю – 6,00 кг*м3;
—         для хладону 114В2 – 3,50 кг*м3.
Час випуску вогнегасячої речовини не повинен перевищувати 30 секунд.

1.3.14.Установки локального пожежогасіння по площі, в яких використовують шланг з раструбом, належить застосовувати для гасіння окремих осередків займання в приміщеннях 1 групи, що мають об ¢єм, де створювана концентрація газу не буде шкідлива для здоров¢я людей.

Як вогнегасна речовина в установках локального пожежогасіння по площі застосовується двоокис вуглецю.

1.3.15.Установки локального пожежогасіння по площі належить розміщати таким чином, щоб до кожного можливого осередку займання вогнегасна речовина могла подаватися по шлангах від двох самостійних установок.

ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків і споруд» (витяг).

Загальні вимоги
1.1.1.Авоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції автоматичної пожежної сигналізації.
При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автоматичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.
1.1.2.Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.
1.1.3.Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дистанційний та місцевий пуск.
1.1.4.Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням нормативних документів (НД), що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпекою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.
1.1.7.За наявності технічної можливості сигналів від приймально-контрольних приладів установок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.
1.3.1.Установки газового пожежогасіння за методом гасіння підрозділяються на установки:
— об’ємного пожежогасіння;
— локального пожежогасіння по об’єму;
— локального пожежогасіння по площі.
За типом обладнання, що застосовується, розрізняють:
— установки з централізованим зберіганням вогнегасної речовини;
— установки з деценталізованим зберіганням вогнегасної речовини.

1.3.2.Пуск установки газового пожежогасіння здійснюється електричним, пневматичним, пневмоелектричним, механічним (тросовим) або електромеханічним способом.
1.3.3.В ємностях установки газового пожежогасіння з централізованим зберіганням основного об’єму вогнегасної речовини повинен передбачатися 100% резервний обєм вогнегасної речовини.
1.3.4.В установках газового пожежогасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини належить, як правило, використовувати ємності однакової місткості.
Резервний об’єм вогнегасної для цих установок належить зберігати на складі в заряджених ємностях, що готові до використання. Резервну кількість заряджених ємностей належить передбачити на кожний типорозмір.

Належить передбачити таку кількість резервних балонів для заміни:
— спрацьованих балонів кожного типорозміру – з розрахунку кількості балонів установки для захисту приміщення найбільшого об’єму;
— несправних балонів – один резервний балон на кожні вісім балонів даного типорозміру.
1.3.5.Кількість вогнегасної речовини на проведення випробувань установки газового пожежогасіння приймається із умов захисту приміщення найменшого об’єму обєкта.